Коли від книжки мені хочеться розмаїтих, сконденсованих і тонких людських емоцій, я завжди знаю, до кого звернутися. Еріх Марія Ремарк у цій справі — one love. Хоча вперше Ремарка я прочитала… випадково, розгублено розглядаючи книжкову шафу хрещеної. Життя несправедливе, люди черстві, настрій не той, мені 19.
Loveць слів Записи
Коли я знаходжу свої порослі мохом шкільні записи, то часто дивуюся (після того, як минає сором): невже це все написане одним підлітком? Бо ж здається, наче це різні люди з різними життями, і кожен пише про своє. Пам’ятаю, що тими бентежними днями до мене нерідко приходила думка, ніби мені себе забагато. Здавалося, от-от і втону. А ще — що ніхто в цілому світі не відчуває подібного. Аби ж тоді я могла ступити на міст у Терабітію…
Один раз на рік мені хочеться надягти свій ненависний темно-вишневий жакет з емблемою школи, скласти в торбинку перезувне та сісти за парту, щоб написати диктант. Цей день — 9 листопада (а з 2023 року — 27 жовтня). День, коли традиційно всі охочі можуть долучитися до національного диктанту єдності.
Карантин уже так органічно увійшов до повсякденного життя, що люди чхати хотіли на засоби індивідуального (чи таки колективного?) захисту, а цифри “понад дві тисячі” не викликають бажання вмитися антисептиком. Навіть більше: здається, вичерпались одкровення та інсайти, навіяні карантином! Інтроверти не оспівують ідеальні умови праці, екстраверти не сходяться в героїчному герці з самотністю на очах у всього фейсбуку. Я, між іншим, теж маю інсайт, якщо хтось би мене питав. Groundbreaking відкриття: не обов’язково картати себе за недочитані книги. Відтепер жодного читацького насилля.
На одній з моїх книжкових полиць заховалася книжка. Корінець безповоротно затерся, сторінки пожовкли і ледве тримаються разом… Книжці майже 50 і, якщо зважити на загорнуті кутики і позначки олівцем, чимало читачів брало її до рук. Проте історія під обкладинкою старіша утричі. Їй майже 140 років!
“Кров охолола в жилах. Заціпеніти від жаху. Опанували емоції. Веління серця. Аж рота роззявив”. Коли бачиш таке у художніх творах, то відразу розумієш: герой наляканий, здивований чи закоханий. Але чи не зашифровано у цих слова чогось більшого? Що, як насправді це — детальні інструкції, які нам постачає наш другий розум? Про це і більше — у книзі Деніела Ґоулмана “Емоційний інтелект”.
Я відчайдушно відтягувала цей момент, хоча й відчувала його неминучість: рано чи пізно доведеться познайомитися з усім цим набором чарівних речей, заклять, загадок, реліквій та квідичних м’ячів…