Від мого першого допису минуло, важко повірити, сім років. А від ідеї першого допису — вісім. А від ідеї писати привселюдно — ще більше. Одначе я завжди остерігалася того, щоби перетворити приватність на обмінну валюту заради уваги читачів. Верхня полиця моєї блогерської мрії — щоб user qwerty_123 випадково натрапив на Ловця і вряди-годи згадував про цю знахідку як про золоту піщинку на пляжі. І щоб user qwerty_123 неодмінно ґуґлив українською. Ґуґлив і знаходив і відвідав Броди. Я досі цього хочу. Щоби користувачі ґуґлили українською. Ґуґлили і знаходили.
Категорія: Мандри
Хвилі набігом беруть берег, досягаючи до половини пляжу. Діти намагаються виловити мушлі та радісно верещать, коли хвиля збиває їх з ніг. Торговець солодощами заклично протягує: “Бола Берлім” (схоже на пампушок з джемом) або виспівує про морозиво, зазираючи під парасолі до розніжених відпочивальників. Дівчата, що сидять на краю ще сухого пляжного піску, підводяться на лікті, коли спінена вода заходить на їхню територію. Спека поволі відступає, й можна відкладати окуляри. За лічені хвилини сонце закочується за пагорби праворуч, альбатроси і чайки шугають над темною синню Атлантичного океану. На Португалію лагідно спадають вологі континентальні сутінки.
Існує такий спеціальний тип відпочинку та відновлення, коли досі перебуваєш у зоні мобільного покриття та закладів громадського харчування, але не мусиш вдавати нестримну товариськість чи охоту до активного спілкування. Є такі місця, де ти — лише незнайомець, силует, одна з плинних посмішок.
Карпати прекрасні будь-якої пори року і з будь-якого ракурсу: чи то із закарпатської спини, чи з прикарпатського обличчя.
Гійом Аполлінер, Ернест Хемінгвей, Клод Моне, Крістіан Діор, Марлон Брандо, Амелі Пулен, Женев’єва Емері, Есмеральда, кіт Оггі, мишеня Реммі… Ось лише маленька дрібка тих, хто доклався до чи не найпопулярнішої географічної дівочої мрії: побачити Париж і…
У будь-яку пору року в Тернополі я почуваюся добре й тепло. І посеред літа, коли асфальт липне до підошви, і на початку весни, коли крига та сніг раз у раз влаштовують сюрпризи. І хоча це місто на річці Серет влаштоване подібно до інших обласних центрів Західної України, усе ж відрізняється від кожного з них. Ритмом, темпом і затишком. Думаю, тут легко прижилися б іспанці з їхньою вродженою неквапністю та заспокійливим “маньяна”.
Існують міста, які миттєво складають про себе враження: історичним фоном, архітектурними формами, культурними здобутками, ритмом життя, а врешті-решт і погодою. Затишні, залюднені, тихі, шумні, вишукані, чисті, брудні, туристичні, бізнесові, домашні… Існують також ті, яким починаєш симпатизувати, провівши з ними трохи більше часу. Для мене таким містом став Кременчук.
“Місто-фортеця, кам’яне серце”, Кам’янець-Подільський — справжнє архітектурне диво, створене в тандемі природи й людини. Кембрійське та Силурійське моря, засуха і пустеля, підняття Карпат, Сарматське море, зниження температури, рвучкі вітри та порізані річками м’які породи Товтр — усе це залишило після себе невимовно гарні краєвиди, відомі нам як Смотрицький каньйон (від назви річки Смотрич). Глибокі “стіни” каньйону (25-30, а подекуди цілих 50 метрів) простягаються на дев’ять кілометрів.
Поміж тим, коли вимерли динозаври, і тим, коли в лабораторіях навчилися вирощувати людські органи, були часи, коли в Україні не проводилося стільки концертів, видовищних заходів та фестивалів, як тепер. На противагу сьогоденню, до останніх слід було готуватися заздалегідь і чекати майже рік. Тепер же святкуй різнобарв’я і фестиваль, як заманеться, адже сьогодні це не лише про грандіозний музичний open air, але й про кінематограф, літературу, спорт, їжу, танець, театр, вуличне мистецтво, повітряні кулі чи навіть йогу.