Ще школяркою, в інтернеті зразка 2006 року, я відшукала збірку цитат про все-на-світі й переписала їх у свій зошит-всезошит: Шекспір, Муракамі, Ібсен, Голсуорсі. І Орхан Памук, про якого на той час я не чула нічого. Минуло якихось двадцять років — і ось я тут.
Loveць слів Записи
Коли-не-коли в моєму читацькому житті настає період, який (на честь серіалу «Друзі») я називаю «Surprise me» (або «здивуй-мене-період»).
Ось і настав час, коли до поняття «прочитала» я додаю малюнки та звук. Сьогоднішній допис — про графічну книжку, аудіокнижку та паперову книжку.
І досі я не прочитала чогось такого, що спонукало б мене зануритися в прочитане та зробити бодай маленьке дослідження. Тому сьогодні (і, здається, я бачу обриси майбутньої рубрики) — знову дайджест прочитаного.
«Ти читала «Фелікс Австрія»? — запитала Моя подружка (я не читала). — Жаль. Я б хотіла її обговорити». Так із думкою про Мою подружку я взялася за цей текст.
!Спойлер на кожному кроці!
Останнім часом я не читала нічого, у що б хотіла заглибитись або про що хотіла б розлого написати у блозі. Щось недочитала, щось довелося б переказувати. Тому сьогодні буде ось що: я знову коротко розповім про нещодавно прочитане, давніше прочитане й давним-давно прочитане. І почну з останнього.