Поміж тим, коли вимерли динозаври, і тим, коли в лабораторіях навчилися вирощувати людські органи, були часи, коли в Україні не проводилося стільки концертів, видовищних заходів та фестивалів, як тепер. На противагу сьогоденню, до останніх слід було готуватися заздалегідь і чекати майже рік. Тепер же святкуй різнобарв’я і фестиваль, як заманеться, адже сьогодні це не лише про грандіозний музичний open air, але й про кінематограф, літературу, спорт, їжу, танець, театр, вуличне мистецтво, повітряні кулі чи навіть йогу.
За вісім активних фестивальних років мені пощастило зануритися в атмосферу різних фестивалів: альтернативної музики та історичної реконструкції, патріотичних, літературних, джаз- та арт-фестивалів, домашніх і виїзних. В одних я була учасником, в інших — волонтером, у третіх — глядачем. І кожен додав мені у скарбничку знань та вмінь, що хоч у резюме пиши:)
Жодне літо моєї студентської та частково школярської юності не минало без відвідування музичних фестивалів. Наметове містечко, багаття, пошуки свого табору з ліхтариком, незмінна “Вона” під гітару… Та, правду кажучи, дух фестивальних пригод приходив до мене ще вдома, коли я заледве не ногами втрамбовувала в наплічник речі на всі випадки життя.
Пакувати рюкзак правильно — вміння, що потребує практики та винахідливості. Уже на першому виїзному фестивалі я зрозуміла, що в наметовому містечку немає змоги особливо перебирати інвентарем у разі надзвичайної ситуації. Подорожувати електричкою, автостопом, першим-ліпшим автобусом і ще трохи пішки з важким рюкзаком — справа не для новачка, доводиться використовувати речі альтернативно. Тож після шляху спроб і помилок, окрім стандартних речей для походу (каремат, спальник, дощових, ліхтарик і таке інше), завжди маю в рюкзаку 7 обов’язкових пунктів:
1. Багато шкарпеток.
Крім того, що шкарпетки виручають вночі або після дощу, вони можуть стати чудовим сховком для дрібних речей чи речей, що не тримаються купи. Наприклад, для таблеток або шпильок. Користь подвійна: таблетки сконцентровані в одному місці, шкарпетки не займають безцільно дорогоцінної площі в рюкзаку.
2. Мій фетиш — арафатка (куфія). Завдяки багатофункціональності вона не раз мене виручала. В арафатку можна кутатись від вітру, накривати нею плечі від сонця, пов’язувати замість бандани, у холодні ночі загортати спину чи інші частини тіла, що потребують утеплення, використовувати як килимок або рушник.
3. Поліетиленові пакетики та прищіпки. У пакети складатиметься їжа, сміття, речі (для убезпечення від дощу), а в години відчаю, тобто під час злив, вони зможуть захистити ноги від миттєвого промокання. Прищіпки поки не ставали у нагоді, але я досі вірю в їхній зоряний час.
4. Книга, блокнот і кілька ручок. Зазвичай це стосується ближніх фестивалів. Існує ймовірність, що серед розмаїття фестивальних активностей деякі з них можуть вас не зацікавити (або на них просто не стане сил). Це чудова можливість погортати книгу, яка так давно чекає своєї черги! Якщо ж рюкзак і так мало не тріщить, книга залишається вдома. Але блокнот (або кілька аркушів паперу) і ручки — святе. Малювати чи робити нотатки — невід’ємна частина моїх фестивальних розваг. Крім того, існує чимало “паперових” ігор для великих компаній.
5. “Шльопанці”, які не шкода викинути. Хоча до місця таборування я зазвичай дістаюся у кросівках або іншому закритому взутті, “шльопанці” muss sein! Вони займають небагато місця й у спекотну пору допоможуть з терморегуляцією, а кросівки захистять від дощу, болота й чужих ніг (які ненавмисно можуть потанцювати на ваших).
6. Бандана чи косинка. У неї подвійна роль: захист від сонця та приховування недоліків фестивальної зачіски.
7. Вода, яблука та печиво. Навіть якщо в дорозі ви не впораєтеся з цим набором, завжди знаходиться людина готова виконати місію зі знищення провізії.
*
Фестивалі навчили мене багатьом речам: уважно дивитися під ноги (ох, ці підступні штормові розтяжки!), швидко збиратися, легко ставитися до речей, не соромитися танцювати та співати привселюдно, готувати на багатті, знаходити для звичних речей незвичне призначення, спілкуватися з найрізноманітнішими людьми — і все це приносить користь дотепер, навіть поза фестивальними мандрівками.
Це були направду хороші роки. Подекуди з обгорілими носами й темними колами під очима, синцями на колінах і порваним взуттям… Але, безумовно, з повним рюкзаком яскравих вражень!
Будь першим хто прокоментує