Чому я це прочитала: Роберт Льюіс Стівенсон “Острів скарбів”, 1883 (українською: 1936; 2018)

На одній з моїх книжкових полиць заховалася книжка. Корінець безповоротно затерся, сторінки пожовкли і ледве тримаються разом… Книжці майже 50 і, якщо зважити на загорнуті кутики і позначки олівцем, чимало читачів брало її до рук. Проте історія під обкладинкою старіша утричі. Їй майже 140 років!

Зараз у це важко повірити, але п’ятнадцять-двадцять років тому охочим до читання підліткам годі було мріяти, щоб у книгарні для них існував цілий відділ (чи пристойний стелаж) із літературою саме для них. Тож цікава книжка поза тодішнім шкільним курсом з літератури, особливо української, вважалася великим скарбом. Недивно, що люди, чиє дитинство та юність припали на дев’яності та нульові, мають тепер своє guilty pleasure — читання підліткових романів і повістей. Часом узагалі здавалося малоймовірним, що поза вороними кіньми та ідеєю сродної праці існує інша — жива, “прикладна” для підлітка література. Якусь надію на таку фортуну залишали хіба що уроки “зарубіжки”. Там були Мауглі, Том Сойєр, Ромео і Джульєтта, Джордж Плейтен…

Мені ж неабияк пощастило: звідкілясь у нашій сімейній книжковій шафі взявся “Острів скарбів” Роберта Льюіса Стівенсона. Не дуже фанатіючи від морської тематики (“П’ятнадцятирічного капітана” покинула на півдорозі, нехай пробачить мене Жуль Верн), багато років тому я здолала “Острів Скарбів” за лічені дні. Історія захопила мене так, що я вважала обов’язком читати главу за главою, аби не залишити персонажів в небезпеці на цілу ніч. Нещодавно я піддалась ностальгії та повернулася на острів, аби перевірити, чи досі там заховані піратські коштовності.

Тільки тепер я звернула увагу на рік першого виходу “Острова Скарбів” окремою книжкою: у дитинстві 1883 здавався мені таким же незбагненно далеким, як і 1215 або 1979. Треба сказати, що Роберту Льюісу Стівенсону дуже поталанило: його твори знайшли поцінування ще за життя автора. До речі, впродовж 1881-1882 рр. “Острів скарбів” публікувався в дитячому журналі частинами під псевдонімом “Капітан Джордж Норт”. Подумати лише, скільки часу прожив цей текст, а читається плавно, швидко й легко. Великою заслугою, звісно, є робота перекладача. 2018-го року з’явився новий український переклад роману, та мій примірник гордо носить печать часу — переклад здійснено 1936-го. І він чудово для мене працює.

Певною мірою, розповідь про молодого сміливця Джіма Гокінса, простакуватого сквайра Трілоні, завжди усміхненого лікаря Лайвсі та цілої палуби піратів — це історія прабатьків славетного Джека Горобця. Капітана Джека Горобця.

На сторінках “Острова Скарбів” читач опиняється на місці оповідача — безпосереднього (і мимовільного) учасника виправи за скарбами на таємничий острів. Усе починається в непримітній корчмі “Адмірал Бенбоу”, де, на щастя чи на біду, знаходить прихисток старий моряк. Він відлякує відвідувачів виглядом, лайкою та старою піратською піснею “Йо-хо-хо і пляшечка рому”… Але й сам він наляканий, бо знає, що його розшукують. Моторошний гість ховає у своїй кімнаті важку скриню, на яку полюють його друзяки-пірати. Охочі знайти скарби, що їх приховав жадібний і шалений капітан Флінт, заледве не шикуються в чергу! Ніхто точно не знає, скільки золота й срібла на омріяному піратському острові; відомо одне: у морській скрині, яку притягнув старий морський вовк, заховане те, що вкаже шлях до золотих злитків, срібних монет і найрізноманітнішої зброї.

І цим важливим дороговказом заволодіває інтеліґентний молодик, на якого разом із тим навалюється цілий мішок проблем. Нещодавня смерть батька, чорна мітка для завжди захмеленого Біллі Бонса, переслідування піратами й застереження оминати одноногого моряка… З цієї миті й до останніх сторінок Джіма, а з ним і читача, охоплює дух авантюризму, а випадковості виявляються невипадковими… На суші і в морі, в товаристві друзів, противників і незнайомців на Джіма чекають пригоди і випробування, які так цікаво долати разом із ним.

Зважаючи на тематику книжки, не дивує, що в тексті чимало приміток, — значну частину пригоди доведеться провести на судні. Хоч-не-хоч, а на палубі таки мусиш знати, що таке грот-щогла… Крім того, читач зможе відкрити для себе досі незвідані назви монет, морських рангів і навіть деяких недуг.

Словом, книжка просто-таки створена для літньої спеки і для тих, хто в ці карантинні дні засумував за пригодами чи принаймні за солоними морськими краплями на обличчі.