Приблизно раз на пʼять років я розгортаю вікторіанський роман і… кидаю його через кілька розділів. Часом це навіть той самий роман, за який я вже бралась і на який досі покладаю великі надії: ану ж, «Джен Ейр», ти мені сподобаєшся? І ось — нове пʼятиріччя, а з ним іще одна спроба. «Буремний перевал» Емілі Бронте я таки змусила себе дочитати.
Позначка: відгук українською
Я ледве не захлинулася чаєм, коли прочитала про «Патріотичні ігри», які торік анонсував Дональд Трамп: по два трибути з кожного округу… Тобто, перепрошую, по одному юнакові та одній дівчині від кожного штату й території для участі в чотириденному спортивному змаганні [1]. Сподіваюся, фінал таки транслюватимуть наживо: якщо хтось з учасників підійме три пальці, вирізати це вже не встигнуть.
Ще школяркою, в інтернеті зразка 2006 року я відшукала збірку цитат про все-на-світі й переписала їх у свій зошит-всезошит: Шекспір, Муракамі, Ібсен, Голсуорсі. І Орхан Памук, про якого на той час я не чула нічого. Минуло якихось двадцять років — і ось я тут.
Коли-не-коли в моєму читацькому житті настає період, який (на честь серіалу «Друзі») я називаю «Surprise me» (або «здивуй-мене-період»).
Ось і настав час, коли до поняття «прочитала» я додаю малюнки та звук. Сьогоднішній допис — про графічну книжку, аудіокнижку та паперову книжку.
І досі я не прочитала чогось такого, що спонукало б мене зануритися в прочитане та зробити бодай маленьке дослідження. Тому сьогодні (і, здається, я бачу обриси майбутньої рубрики) — знову дайджест прочитаного.
«Ти читала «Фелікс Австрія»? — запитала Моя подружка (я не читала). — Жаль. Я б хотіла її обговорити». Так із думкою про Мою подружку я взялася за цей текст.
!Спойлер на кожному кроці!