Якщо світ Корбена Далласа, Ріка Декарда, Кусанаґі Мотоко або наукові фантазії Шелдона Купера здаються вам несусвітною вигадкою та грою уяви, то робота Семюеля Грінгарда “Інтернет речей” наполегливо проситься на вашу книжкову полицю. Невелика книжка об’ємом до двохсот сторінок спробує більш-менш плавно та просто розповісти про зміни й процеси, які чекають на нас завтра, і в які ми вже міцно вкоренилися сьогодні.
Хто б міг подумати, що звичайний мобільний телефон стане поштовхом до нової промислової революції, де новою електрикою стане Інтернет? Ну, гаразд, це не зовсім простий мобільний телефон. Принаймні станом на рік його виходу у світ. Це айфон від Apple, 2007. Саме він прочинив двері та впустив у холод таксофонів і телефонних дротів тепле повітря ери смартфонів та Глобального села. Відтак почав творитися новий мобільний і з’єднаний світ, в якому усім нам так зручно купувати одяг і бронювати авіаквитки. Де все (чи майже все) — на відстані одного кліка.
У книжці Семюеля Грінгарда, щоправда, йдеться не про “звичайний” інтернет (Інтернет усього), а про один з його стовпів — Інтернет речей, хоча побіжно автор згадує також про інші гілки — промисловий Інтернет та Інтернет людей.
Якщо з явищем Інтернету більшість його користувачів почувається (не завжди виправдано) “на ти” (кумедні відеоролики, зетабайти фотографій та вірна подруга Вікіпедія), то поняття Інтернету речей ще не закріпилося в побутовому вжитку. А вже б і час.
То що ж таке Інтернет речей?
Краще пояснити цей термін, ніж це зробив автор, мені, не-фахівцю з інформаційних технологій, точно не вдасться. “Інтернет речей, — пише автор, — об’єднує інтелект машини й людини в цілком новий і навіть лячний спосіб. […] Він розпізнає зв’язки і прогнозує патерни, що надто складні для осягнення розумом і почуттями людини: наприклад, стан мосту, шосе, фізики атмосфери, — на рівні аналізу складників […] Інтернет речей означає “речі” або “об’єкти”, що “входять” в Інтернет і з’єднуються одне з одним”.
NB! Можливо, під час читання доведеться питати поради — у фахівців чи в Google — наприклад, коли йтиметься про типи сполучених пристроїв або радіочастотну ідентифікацію.
У першій частині книжки автор коротко висвітлює шлях становлення Інтернету речей — від величезних повільних ЕОМ до фітнес-трекерів і далі. Також у загальних рисах він пояснює, як працює зв’язок під’єднаних пристроїв і як людству вдалося дістатися до цієї визначальної точки. Per aspera ad astra. Крізь терня дискет до хмарних технологій.
З розділу в розділ автор описує технології Інтернету речей, які вже доступні для використання (паркомати, відеокамери на дорогах, смарт-будинки, пристрої визначення геолокації), ті, які от-от з’являться (смартфони, що розпізнають смак і запах, смарт-одяг, монітори оцінки фізичного стану), і ті, що стануть доступними трохи згодом (досконала роботика і машинний інтелект, армії роботів-комах). Містер Грінгард пише про полегшення, які приносить Інтернет речей (заощадження часу й витрат, постійна оновлюваність даних та актуальність інформації); про зміни, які невідворотно відбудуться у зв’язку з новими технологіями (способи голосування, відстеження стану здоров’я), а також про небезпеки та нові види злочинів (кібератаки, витік персональних даних, виготовлення нелегальної зброї завдяки 3D-принтеру, шпигування).
Інформація, подана у книжці, добре ілюструється прикладами. Також тут часто наводяться статистичні дані та робляться прогнози (як, наприклад, те, що у квітні 2014 року у світі працювало приблизно 12,1 млрд пристроїв, під’єднаних до Інтернету, а до 2020 року ця цифра перевищить 50 млрд). Окрім того, автор залишає посилання на первинні дослідження, з якими можна ознайомитися в Інтернеті.
Загалом книжка стане в нагоді тим, кому цікаво підглянути за майбутнім, і тим, хто хотів би структурувати раніше прочитане, побачене, обговорене. Зрештою, вона стане в нагоді усім — зрозуміти, де ми зараз і де опинимося у найближчі 50 років. А тоді зможемо перевірити, чи здійснилися передбачення та чи справді ми тепер роботи світ перетворився на антиутопію.
Я особисто впевнена, що ніякої антиутопії боятися точно не варто. Ми зіллємося з машинами в одному оргазмічному танго і станомо Холістичною Людиною Всього.
Дуже можливо. Не дарма ж фантасти та науковці скеровують наші погляди до цього варіанту;)