Відчуття браку знань з теми Другої світової завжди змушувало мене трохи соромитися позитивних оцінок у школі. Одна річ не пам’ятати усіх знарядь праці в мезоліті, інша — не знати, що насправді трапилося зі світом зовсім недавно. І що найважливіше — може повторитись у майбутньому. Кілька прізвищ, кілька дат, кілька географічних назв і сумна статистика — от і все, що міг розповісти шкільний курс всесвітньої історії. Що зрештою недивно, адже скільки тих академічних годин відведено на ціле ХХ століття? Тож книга Вільяма Ширера “Злет і падіння Третього Райху” стала для мене своєрідним поверненням боргу. Дорогі мої вчителі історії, знайте: я дочитала недочитане у випускних класах.